가사
Руки зустрічають опір скла.
Прагнеш вийти за рамки можливого.
Але п'яні померлі міста
не дають знайти надважливого.
Те, що варте своєї дороги
заховалося в порожній склянці,
ти є бранцем з часу походів із ранцем,
за спиною невдачі й тривоги.
Таємні знаки нічого не означали.
Хоча вірили в них як кроманьйонці,
Над головами дамокловими мечами
Висять тьмяні лампи і ангели-охоронці.
Та ось лампи розквітли, здіймаєм вітрила,
Хоч це багатьох і обурить,
Але від плювку на спину проростають крила
А помах їх спричинює бурю.
Horus:
Ми покладаємо руки, пишем записки,
Ми накладаємо звуки, шукаєм запаски,
І хоч над нами вже круки, рука вже за паском,
А в голові чути крики, "що тут не ясно?!"
Та ось ти чуєш дзвінок, хтось стоїть за дверима,
Ти відкладаєш вінок, куля летить в стіну мимо.
Це був смертельний танок, і фініш картини,
Але повітря ковток, і ти нескоримий.
verse 2
Герой не буває нужденним в підтримці,
На слово повір, усім все одно,
Варто закарбувати слова ці,
Трамплін може вести й на дно.
Попереду піт заливатиме очі,
стрибатимеш білкою крізь купи грабель,
та хочеш не хочеш будеш щоночі
вербально стріляти у душі людей.
Дівчатка, краватки, нотатки та латки,
дружній потиск і ворожий зиск,
зверху давить всіх сонячний диск.
Досягнувши кінця, ти почнеш все з початку.
Horus.
Ми покладаємо руки, пишем записки,
Ми накладаємо звуки, шукаєм запаски,
І хоч над нами вже круки, рука вже за паском,
А в голові чути крики, "що тут не ясно?!"
Та ось ти чуєш дзвінок, хтось стоїть за дверима,
Ти відкладаєш вінок, куля летить в стіну мимо.
Це був смертельний танок, і фініш картини,
Але повітря ковток, і ти нескоримий.
Bridge:
Ти завжди завтра готовий до бою,
Шукаєш постійно вітрів попутних,
Ти тягнеш, як равлик, його за собою
Свій життєвий восьмикутник.
В очах ще блищать сліди від надій,
Але вирішив, все, позаду вершини.
Гру завершає не сигнал судді,
А твоє рішення її завершити.
Horus
