Ти зламав мене перший

Ти зламав мене перший, ти розбив на частини Ти кидав грубі фрази, ніби гострий кинджал. Не любов, а залежність - надтоксична і сильна, Я її розпізнала надто пізно, нажаль. Вже отруєне серце, до людей недовіра, Бо кололась об підлість майже сотню разів. Я розбилась об землю. Де ж тепер мої крила, Що підносили вічно з непроглядних низів? Вони, схоже, згоріли, перетворені в попіл, Та на місці пожарищ наросте чистотіл. З висоти своїх мріянь, мов поранений сокіл Впала я на реальний та сирий суходіл. Свіжим вітром розвіюсь, сивим стану туманом І дощами розмию свою тиху печаль. Хай ніколи не вводять вас в найбільшу оману, Бо залежність любов'ю ніц не стане. Нажаль.