Безкінечне слово

[Verse 1] Зі попелу мости будували ми, Зі згарища до тебе йшли, ніби сни. Серце, як батарея, на заряді, Кров тече, мов ріка, з міліграмами вся. Твої руки до мене простягнуті, Пульс відчуваю, ти так близько, душі. Мить тому, дивилися ми вгору, А під ногами — просто театр пустоти. [Chorus] "Прощавай", безкінечне слово, Тиша, що не варто обіцяти. Чекати лише, поки зберуться береги, І сльози впадуть у море тужливі. [Verse 2] Літати чи ні — вже твій вибір, Піски спішать донизу за склом. Біль від фраз коротких, як клин, Мій крик розбиває стіни, кров'ю в очах. Я першим рушу вперед, Просто себе виправдати. Очі вогнем палають, Давай, я першим буду стріляти, Рахуючи кроки, поранивши себе. [Chorus] За спиною громи гримлять, Землю ріже шарами, Сонце ми закрили руками, А за спиною — останній кордон. [Verse 3] Вода, світ мов море, Я закриваю очі, поки несе. Знову на чистому аркуші, Відриваю якорі від минулого. Те, що ти дала, не словами, Але руками моїми, відчути. [Chorus] Не дивись назад, не пам'ятай, Холодний погляд не верне рай. Падай до сонця, як птах, І знову взлітай, мов я. [Verse 4] Ми вогнем зливали мости, Мандрували між зірками. Обличчя забуваючи, Думки швидкі, як вітри. Життя швидше, ніж здавалося, Реальність, що ллється. Небо падає, кілометрів вниз, Останній рубіж — новий біль. [Chorus] Вводжу пароль — один, нуль, Першим рушу вперед, Просто себе виправдати. Очі вогнем палають, Давай, я першим буду стріляти, Рахуючи кроки, поранивши себе. [Chorus] Замри, я вірю, ти літатимеш, Вірю, що вільно, як птах.