Тривкий шлях комусь

В сліда́х на дорогах ввижається місто тінь на порозі стає світлом істин і все переплу́талось, стало як треба - є щастям споку́тане право на небо дивитись і зна́ти, бо є в ньому день, що ніч наче ша́ти вдягає і йде коле́са наказів собі і від і́нших чавлять одразу людину у ти́ші супротив чинити спочатку назовсім, пройдуть якісь миті - схолонути досить нажаль все не ві́чне, не одномоментне, і час долі ли́чить висловлює вето на те, щоб скори́тись, боротись, чека́ти, хіба може ви́йти вітер за ґра́ти? Очевидні пита́ння, відповісти так про́сто, а для когось смерть зра́ння усього лиш ло́скіт. А може немає, існує лишень той, хто подбає, щоб знала мішень, коли їй підняти руки угору, і де з автомата стріляти в покорі. Та сумнів палає, квітне і мі́стить, того́, хто у згра́ї піде на уби́вство частки суспі́льного в сво́їй душі́