Виктор Павлик

Іще два тижні – і запалає Пожежа сонця у жовтім клені Я погляд твій кожен день шукаю Твій літній погляд очей зелених Ні обіцянок, ні пробачень Все сталося само собою Слова набули нових значень Ми ж не змінилися з тобою Я в перший раз не чекаю осінь Бо з нею в літо не повернутись І вітер грає твоїм волоссям А я не можу і доторкнутись Ні обіцянок, ні пробачень Все сталося само собою Слова набули нових значень Ми ж не змінилися з тобою Хоча б на мить, хоча б на хвилину Спинити час і тебе серпневу Моя біда і твоя провина Що наше щастя розтало в небі Ні обіцянок, ні пробачень Все сталося само собою Слова набули нових значень Ми ж не змінилися з тобою