Перемога ранку над вечором

Дощ утомився бігати містом, полежати ліг у калюжах думок, задушлива спека розпачливо містить в собі міркування - добро або зло - і навіть хода людей і тварин нагадує спроби плисти біля дна, сумніви квітнуть з хвилин і годин виходить звичайна картина нудна та годі співати про сум-порожнечу, є оптимізмові місце на плечах - замість хреста, який ти несеш, з'явилася радість, взяла під арешт настрій поганий, безвихідь і розпач, і амністована посмішка враз - сяючи йдеш ти із блиском в очах де там нена́висть, відчай і страх? А, ось вони де, привіт, зачекались.